вівторок, 17 січня 2023 р.

22 січня - День Соборності України

22 січня Україна відзначає визначальні дати для державотворення Незалежної України: День Соборності - проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та проголошення незалежності Української Народної Республіки. 


Українські землі, які стали здобиччю Російської та Австро-Угорської імперій після поразки козацької держави, вперше лише через кілька століть отримали реальний шанс визволитися з неволі і збудувати незалежну українську державу під час Першої світової війни у 1914-1918 рр. З поваленням царської влади в Росії, у листопаді 1917 р. була створена Українська Народна Республіка (УНР) зі столицею у Києві. А з розпадом Австро-Угорської імперії, у Львові 1 листопада 1918 року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на чолі з Євгеном Петрушевичем. У січні 1919 року дві республіки об’єднались у єдину незалежну державу – Українську Народну Республіку.


пʼятниця, 2 грудня 2022 р.

Ювілей письменника, філософа Григорія Сковороди

  




3 грудня  Українському мандрівному філософу Григорію Сковороді – 300 років

 Григорій Савич Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, богослов, поет, поліглот, педагог, він зробив значний вклад в східнослов'янську культуру. Автор байок, пісень, ряду філософських творів, серед яких «Сад божественних пісень», «Байки харківські», «Убогий жайворонок».

вівторок, 8 листопада 2022 р.

ЮВІЛЕЙ ПИСЬМЕННИКА

 «Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: 

ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, 

що є, так ніби минуле зможе вернутись назад,

 або напевно мусить здійснитися сподіване». 

 Григорій Сковорода


Легенди та перекази про Г. Сковороду

Сковорода - Цікаві факти про українського мандрівного філософа



9 листопада - День української писемності та мови


 Мова – коштовний скарб народу

    Мова − це найважливіший засіб спілкування і пізнання та один із ключових факторів незалежності країни. Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року. Зазвичай в цей день вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, відзначають найкращих популяризаторів українського слова та проводять Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються навіть українці, які живуть за кордоном.

ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Максим Рильський

четвер, 6 жовтня 2022 р.

четвер, 29 вересня 2022 р.

Іван Карпенко-Карий

 «Гордість української драматургії: Іван Карпович Карпенко-Карий» 


Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року. Справжнє прізвище драматурга Іван Карпович Тобілевич. У свій псевдонім Іван об'єднав ім'я свого батька і улюбленого персонажа, Гната Карого з Назара Стодолі Тараса Шевченка. Карпенко-Карий походив зі знатного, однак збіднілого, роду. У молодості Іван працював в канцелярії та суді, а пізніше, в 1864 році, переїхав до Єлисаветграда, де став брати участь у роботі аматорського театру Арсенія Тарковського і писав рецензії, відгуки та статті в пресі. Карий став членом нелегального народовольського гуртка. Через 5 років після переїзду драматург одружився з Надією Тарковською, тітці Арсенія, з яким він разом працював. Цей шлюб тривав 10 років до смерті Надії. На початку 1880-х в альманасі "Рада"









понеділок, 1 серпня 2022 р.

Леся Українка

 



1 серпня 1913 року у грузинському курортному селищі Сурамі, що неподалік від Кутаїсі, на 43-му році життя померла українська поетеса, письменниця, перекладачка, діячка українського національного руху Леся Українка.

За кілька днів вона була похована в Києві на Байковому кладовищі.
Від 1907 року у Лесі з’явились ознаки туберкульозу нирок. Задля лікування вона зими 1909-1910, 1911, 1912-1913 років проводила у Єгипті. Перебування там уповільнювало розвиток хвороби, але не спиняло її.
У травні 1913 року Лариса Петрівна через Одесу виїхала на Кавказ. Та хвороба швидко прогресувала. О першій годині ночі 1 серпня 1913 року Леся Українка померла на руках матері, сестри Ізидори та чоловіка.
На другий день у Сурамі відбулась панахида, яку відправив місцевий священик. Труну із тілом запаяли та повезли до Києва, куди поїзд прибув 7 серпня. Того ж дня відбувся похорон.
Домовину на катафалку від вокзалу у супроводі поліції відвезли одразу на Байкове кладовище, перед яким процесію очолив священик кладбищенської Свято-Вознесенської церкви. Труну понесли на руках шестеро жінок, першими йшли приятельки Лесі України акторки Наталія Дорошенко та Валерія Пахаревська.
Лесю Українку поховали на третій дільниці Байкового кладовища між могилами брата Михайла (1869-1903) та батька Петра Антоновича (1842-1909). Через 17 років поруч із батьком поховали матір Лесі Українки Олену Пчілку (Ольгу Петрівну Косач, 1849-1930).
У 1939 році на могилі Лесі Українки був встановлений надгробний пам’ятник (скульптор Галина Петрашевич). У 1971 році меморіальні надгробні гранітні плити були встановлені на могилах Петра Антоновича, Ольги Петрівни та Михайла Петровича Косачів.
За життя Лесі Українки окремими виданнями вийшли лише три збірки її поезій — «На крилах пісень» (Львів, 1893), «Думи і мрії» (Львів, 1899) та «Відгуки» (Чернівці, 1902). У 1904 році у Києві світ побачила сильно відцензурована книга її вибраних поезій «На крилах пісень», а у 1911 році київське видавництво «Дзвін» спромоглося випустити лише перший том її творів.
В Україні діє 5 музеїв Лесі Українки. Два з них знаходяться у Новограді-Волинському — Літературно-меморіальний музей Лесі Українки та Музей родини Косачів. Інші три — у Колодяжному, Ялті та Києві. Ще один музей Лесі Українки знаходиться у Сурамі в Грузії.
Інформацію почерпнуто з мережі.