Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек учні 2-А класу ( класний керівник Прибиш Світлана Василівна) та 2-В класу (класний керівник Ратинська Інна Петрівна) долучились до благодійної акції "Подаруй бібліотеці книгу".
.
, адже книги дарують свою мудрість своїм читачам, вчать бути справжніми патріотами своєї країни.
Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.
«Учителю потрібно володіти величезним талантом любові до людини, безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень – без цих якостей праця педагога перетворюється в муку, – писав Сухомлинський. – Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з нею можна порівняти з блуканням у сутінках».
У радянській педагогіці обстоювалися колективістські тенденції. Шкільне виховання мало формувати людину, цілком залежну від колективу та думки більшості. Прояви індивідуальності усіляко засуджувалися. Сухомлинський же був прихильником гуманістичної педагогіки. Свої ідеї він виклав у працях «Серце віддаю дітям» та «Батьківська педагогіка».
У 29-річному віці Сухомлинський прийшов працювати директором у школу села Павлиш на Кіровоградщині. На всю школу тоді була одна керосинова лампа. Директор зорганізовувау педколектив на будівництво майстерень, теплиці. Згодом при школі з’явилась кролеферма, пасіка, метеостанція, оранжерея, голуб’ятня, виноградник. Гуртом збирали книжки для шкільної бібліотеки. У Сухомлинського власна книгозбірня налічувала 10 тисяч примірників.
Колеги Сухомлинського розповідали, що він приходив на роботу о 5-й ранку, вмикав лампу в кабінеті і працював. О 8-й виходив зустрічати учнів та вчителів. Закликав дітей виконувати домашнє завдання зранку, а післяобідні та вечірні години використовувати для відпочинку та занять у гуртках.
Колег учив оцінювати не знання, а вміння подолати труднощі, успіх.
«Не ловіть дітей на незнанні, оцінка – радість, а не покарання», – говорив Сухомлинський на педрадах.
Помер Василь Сухомлинський у 1970 році в с.Павлиш.
Михайло Коцюбинський. 17 вересня річниця від дня народження одного із найоригінальніших українських письменників. Свою творчість він вивів на новий європейський рівень, збагативши її стогранними напрямками. Його твори наповнилися глибоким психологізмом, неореалізмом, імпресіонізмом, зокрема й модернізмом.
Народився Михайло Михайлович у Вінниці 17 вересня 1864 року. Вихованням сина займалася матір. Вона допомогла хлопчикові сформувати естетичний смак і долучила його до високого мистецтва. Сама навчила хлопця освітнім основам. Далі Михась пішов до початкової школи, потім – до Шаргородського духовного училища.
Сучасники Михайла Коцюбинського з дивовижною одностайністю відзначали рідкісний збіг між вишуканою досконалістю й красою творів та особистістю автора. Мовби ілюструючи те твердження, М. Лозинський писав: «Щодалі знайомство з ним відкривало нові грані його творів, людина й великий дух доповнювались взаємно і зливалися в чудову гармонію». «Він був один із тих незвичайних людей, що при першій же зустрічі з ними викликають милостиве почуття задоволення: саме цю людину ти давно чекав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки!» — згадував про Михайла Коцюбинського Максим Горький. Безсумнівно, так сприйматися може тільки людина, яку попри всі її достоїнства було наділено головним природним даром — любов’ю до людей. Митець за покликанням, Коцюбинський мріяв створити літопис добра. Але в епоху жорстокості письменник змушений був творити літопис всенародного горя, поневірянь і випробувань. Та надія, як і мрія, не покидала письменника. Світле і тверде переконання у неминуче справдження кращої долі пронизує кожне слово митця, кожну його інтонацію. Хіба не про це він сказав: «Яка сила життя! Ми звикли до нього і не помічаємо перемоги живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо».
Щороку третього четверга травня святкується Всеукраїнське свято – День вишиванки. Українська народна вишивка це унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили і знаходять своє відображення полохливий світ думок та сподівання на світлу долю майстринь, що їх вишивають. Візерунок нитки та голки – це символічний оберіг на тканині. Вишиванка – сакральний оберіг, національний одяг, частина української культури.
Пропонуємо вам дізнатися більше про українські вишиванки переглянувши вікторину.
Встановити це свято запропонувала американка Анна Джервіс 1908 року. Цьому передувала трагічна подія - померла її мати. Джервіс захотіла, щоб усі діти планети щорічно вшановували своїх мам і дякували їм. Вона довго писала листи з пропозицією визнати свято і досягла свого. 1910 року штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Згодом свято стало популярним у всьому світі.
8 травня 2023 року Україна відзначає День пам'яті та примирення, присвячений загиблим у Другій світовій війні. Близько 8-10 мільйонів українців загинули у війні 1939-1945 року. Пам'ять означає, що ми пам'ятаємо всіх військових і цивільних жертв цієї війни, а примирення - що країни Європи уклали мир після війни.
У 2023 році Україна відзначає це свято в умовах повномасштабної війни з РФ. На зміну німецькому нацизму на наші землі прийшов російський рашизм. Ми віримо, що незабаром у календарі свят України з'явиться нова святкова дата - День Перемоги над Росією. А сьогодні згадаємо про закінчення Другої світової війни.
26 квітня відзначається День Чорнобильської трагедії.
26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася велика аварія. Наступного дня оголосили евакуацію приблизно 47 тис. жителів Прип’яті. Унаслідок аварії місто стало радіаційно небезпечною зоною, де більше не можуть жити люди. Відтоді 30-кілометрова зона навколо станції стала зоною відчуження. У межах зони — власне АЕС; міста Прип’ять та Чорнобиль; північ Поліського району Київської області, а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Історії двох міст — Прип’яті та Чорнобиля — тісно переплітаються. Їх часто плутають, хоча це два абсолютно різних міста. Чорнобиль розташований на відстані орієнтовно 12 км від АЕС. Місцеве населення до аварії тут становило майже 14 тисяч осіб. До АЕС це місто не мало безпосереднього відношення. Станцію назвали Чорнобильською тому, що розташовувалася вона в Чорнобильському районі. Багато років лунає Чорнобильський полиновий дзвін над багатостраждальною Україною. Болить, не заживає рана. Чорнобиль пред'явив нам суворий рахунок, який вимірюється найдорожчим - людськими долями і життям. Про ці події багато сказано, знято сотні метрів кіноплівки, про ці події написані книги.
Щоб згадати, уявити або осмислити ті жахливі події перегляньте віртуальну виставку.
Автор Ірина Гунчак
