Казка на ніч

Місячник шкільних бібліотек

 

Репресована мова: повертаємо до життя

Publish at Calameo

Мовою книг – про мир та свободу

                                                                                             

           

                                                                                                      Голубко біла, ти лети у світ,

Хай буде мир у небі голубому!

Неси всім щастя, передай привіт

Усім народам, людові земному.

В Міжнародний день миру люди в усьому світі збираються, щоб вшанувати пам'ять жертв непорозумінь, а також заявити про власну готовність присвятити себе втіленню в життя мрії людства. Це - побудова безпечного, справедливого світу.  У 2001 році була прийнята резолюція про проведення Міжнародного дня миру щорічно 21 вересня. ООН проголосила свято днем відмови від насильства і припинення військових дій в усьому світі. До уваги читачів web-перегляд, на якому представлена література  патріотичного напрямку українських письменників, яка розкриє прагнення народу  та боротьбу за мир.

День Державного прапора України

 Сьогодні, 23 серпня, в Україні відзначають День Державного прапора. Це свято встановлене у 2004 році на загальнодержавному рівні, аби вшанувати один із ключових символів нашої державності - синьо-жовтий стяг.

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

                                                                 О. Олесь

Історичні події утвердження українського національного прапора:

25 червня 1848 р. над Львівською ратушею у Великдень були підняті прапори‑хоругви: два полотнища – синє і жовте. Це було неофіційне рішення, але синьо-жовта хоругва висіла майже тиждень. Відтоді синій і жовтий кольори є ідентифікаторами національної приналежності. Подія 175-річної давнини стала початком створення української символіки, і синьо-жовтий прапор уперше підняли як національний символ українців (Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/prapor-symvolika-ratusha-nacija/32474039.html#:~:text);

22 березня 1918 р. Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки (УНР);

1 листопада 1918 р. на ратуші Львова встановлено жовто-сині прапори, символізуючи утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР);

12 червня 1920 р. блакитно-жовтий стяг майорів над столицею України, коли війська Симона Петлюри залишали Київ;

30 червня 1941 р. над міською ратушею встановлено український синьо-жовтий стяг, коли німецькі війська вступили у Львів. Організація українських націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосила Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, але вже 5 липня німецька влада арештувала керівників українських націоналістів;

3 квітня 1990 р. вперше за 72 роки російського ярма над Львовом замайорів синьо-жовтий прапор. Ініціатором цього виступив «Комітет захисту національних символів України», який ще в 1989 році на 3-тю річницю Чорнобильської трагедії домігся встановлення у центрі Львова українського прапора, на той момент ще не над адміністративною будівлею. Варто нагадати, що у 1990 році існевала ще УРСР, правили нею комуністи і підняття українського національного стяга сприймалося в столиці як «акт місцевої самодіяльності» (Режим доступу: https://visrozdil.lviv.ua/2021/04/03/3-kvitnya-1990-roku-vpershe-za-72-roky-rosijskogo-yarma-nad-lvovom-zamajoriv-syno-zhovtyj-prapor-video/);

24 липня 1990 р. підняття над Київрадою українського національного прапора стало реакцією на прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Це рішення не було спонтанним: у президії Київради підготували проєкт рішення, ініційований «Демократичним блоком», свої пропозиції внесли у Секретаріаті Народного руху України. Рівно о 19:00 під спів гімну «Ще не вмерла України…» вже 200-тисячного гурту громадян України, що прийшли на Хрещатик, ми врочисто підняли перший синьо-жовтий прапор над Києвом. На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України», – згадує про ті події у своїй книзі «Прапори над Україною» Олег Карелін. Нині прапор, який було піднято над Київрадою у 1990 році, зберігається в Національному музеї історії України (Режим доступу: https://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lypen/24/1990-nad-kyyivradoyu-vpershe-bulo-pidnyato-blakytno-zhovtyy-prapor );

День вишиванки

Щороку третього четверга травня святкується Всеукраїнське свято – День вишиванки. Українська народна вишивка це унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили і знаходять своє відображення полохливий світ думок та сподівання на світлу долю майстринь, що їх вишивають. Візерунок нитки та голки – це символічний оберіг на тканині. Вишиванка – сакральний оберіг, національний одяг, частина української культури.

Пропонуємо вам дізнатися більше про українські вишиванки переглянувши вікторину.

Міжнародний День дитячої книги

Міжнародний День дитячої книги

 2 квітня, в день народження великого казкаря з Данії Ганса Крістіана Андерсена, світ відзначає Міжнародний День дитячої книги. Це свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості книжки в житті юних читачів. Адже саме вона відкриває двері у великий та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці життя, сприяє становленню особистості. Це свято книги, дитинства та магії казки.

День дитячої книги від користувача Олена Баглай

Міжнародний День дитячої книги

 

2 квітня, в день народження великого казкаря з Данії Ганса Крістіана Андерсена, світ відзначає Міжнародний день дитячої книги. В історії літератури мало знайдеться письменників, які би заслуговували на звання: «Великий казкар», «Добрий чарівник», «Король казок». У казках Андерсена добро і любов перемагають, але інколи його твори залишають легкий смуток і роздуми. Після читання хочеться помовчати, побути сам на сам зі своїми почуттями, а потім знову повернутися до книжки. Письменник спеціально нікого не повчає, нічого не проголошує, він просто веде нас по своїй казковій країні й спонукає думати і співпереживати.