пʼятниця, 29 вересня 2023 р.

Всеукраїнський День бібліотек

 Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек учні 2-А класу ( класний керівник Прибиш Світлана Василівна) та 2-В класу (класний керівник Ратинська Інна Петрівна) долучились до благодійної акції "Подаруй бібліотеці книгу".

📚📚.
Щиро дякуємо за поповнення бібліотечного фонду цікавими книжечками 💙💛, адже книги дарують свою мудрість своїм читачам, вчать бути справжніми патріотами своєї країни.🇺🇦


вівторок, 26 вересня 2023 р.

«Серце віддаю дітям…» або Історія одного життя

 Василь Олександрович Сухомлинський 

Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.

     «Учителю потрібно володіти величезним талантом любові до людини, безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень – без цих якостей праця педагога перетворюється в муку, – писав Сухомлинський. – Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з нею можна порівняти з блуканням у сутінках».  

У радянській педагогіці обстоювалися колективістські тенденції. Шкільне виховання мало формувати людину, цілком залежну від колективу та думки більшості. Прояви індивідуальності усіляко засуджувалися. Сухомлинський же був прихильником гуманістичної педагогіки. Свої ідеї він виклав у працях «Серце віддаю дітям» та «Батьківська педагогіка».

3

У 29-річному віці Сухомлинський прийшов працювати директором у школу села Павлиш на Кіровоградщині. На всю школу тоді була одна керосинова лампа. Директор зорганізовувау педколектив на будівництво майстерень, теплиці. Згодом при школі з’явилась кролеферма, пасіка, метеостанція, оранжерея, голуб’ятня, виноградник. Гуртом збирали книжки для шкільної бібліотеки. У Сухомлинського власна книгозбірня налічувала 10 тисяч примірників.

Колеги Сухомлинського розповідали, що він приходив на роботу о 5-й ранку, вмикав лампу в кабінеті і працював. О 8-й виходив зустрічати учнів та вчителів. Закликав дітей виконувати домашнє завдання зранку, а післяобідні та вечірні години використовувати для відпочинку та занять у гуртках.

3

Колег учив оцінювати не знання, а вміння подолати труднощі, успіх.

«Не ловіть дітей на незнанні, оцінка – радість, а не покарання», – говорив Сухомлинський на педрадах.

Помер Василь Сухомлинський у 1970 році в с.Павлиш.

Казки Василя Сухомлинського

понеділок, 18 вересня 2023 р.

Михайло Коцюбинський – закоханий у сонце

Михайло Коцюбинський. 17 вересня річниця від дня народження одного із найоригінальніших українських письменників. Свою творчість він вивів на новий європейський рівень, збагативши її стогранними напрямками. Його твори наповнилися глибоким психологізмом, неореалізмом, імпресіонізмом, зокрема й модернізмом.

Народився Михайло Михайлович у Вінниці 17 вересня 1864 року. Вихованням сина займалася матір. Вона допомогла хлопчикові сформувати естетичний смак і долучила його до високого мистецтва. Сама навчила хлопця освітнім основам. Далі Михась пішов до початкової школи, потім – до Шаргородського духовного училища. 

Сучасники Михайла Коцюбинського з дивовижною одностайністю відзначали рідкісний збіг між вишуканою досконалістю й красою творів та особистістю автора. Мовби ілюструючи те твердження, М. Лозинський писав: «Щодалі знайомство з ним відкривало нові грані його творів, людина й великий дух доповнювались взаємно і зливалися в чудову гармонію». «Він був один із тих незвичайних людей, що при першій же зустрічі з ними викликають милостиве почуття задоволення: саме цю людину ти давно чекав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки!» — згадував про Михайла Коцюбинського Максим Горький. Безсумнівно, так сприйматися може тільки людина, яку попри всі її достоїнства було наділено головним природним даром — любов’ю до людей. Митець за покликанням, Коцюбинський мріяв створити літопис добра. Але в епоху жорстокості письменник змушений був творити літопис всенародного горя, поневірянь і випробувань. Та надія, як і мрія, не покидала письменника. Світле і тверде переконання у неминуче справдження кращої долі пронизує кожне слово митця, кожну його інтонацію. Хіба не про це він сказав: «Яка сила життя! Ми звикли до нього і не помічаємо перемоги живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо».

М. Коцюбинський та Вінниччина

Читати твори онлайн